![[personal profile]](https://www.dreamwidth.org/img/silk/identity/user.png){kind=small}
Мільйони чекають щасливої зміни,
Ті хмари – плідної будущини тіни?
Чи провісники глибокої прірви?
У скандинавській міфології є таке поняття як Раґнарьок (Ragnarøk). Воно означає битву перед кінцем світу. Так-от, бюджетний Рагнарок в Україні близький як ніколи.
Вмощуйтесь, зараз я вам розповім, чому насправді не прийшли гроші від МВФ.
Але для початку кілька фактів, щоб ви розуміли наскільки критична ситуація і наскільки високі ставки.
Сьогодні керівництво Національного банку та Мінфіну вмовляло керівництво державних банків зробити те, що в народі називають словами «включити вертстат» (НБУ за рахунок резервів заливає рефінансом держбанки, держбанки купують у Мінфіну облігації, Мінфін від продажу облігацій отримує гроші в бюджет, півроку протягнемо, а потім все — фініш). При чому всі люди дорослі і, певно, усвідомлюють наслідки від включення верстату, просто ситуація критична.
І пов'язана ця ситуація з тим, що гроші від МВФ раптово не прийшли.
Раптово для Офісу Президента, звичайно.
Ми летимо в прірву.
Бюджет порожній, на єдиному казначейському рахунку грошей майже немає, Мінфін фактично не платить по незахищеним статтям з 6 листопада. Потрібно більше 150 мільярдів, без урахування податків. Тобто, держава гарантовано провалить цілу купу програм і кине бізнес на мільярди. Але є проблеми з виплатами і за захищеними статтями. Для фінансування критичних виплат з бюджету потрібні гроші. Їх нема звідки взяти — або МВФ, або друкарський верстат з усіма його наслідками, не хочу їх навіть описувати.
Чому так сталося?
Кредити МВФ всюди в світі видають з опорою на два інститути: Мінфін і Нацбанк. У нас підписують меморандуми ще прем'єр і президент, і ми такі одні. Але основа — Мінфін і Нацбанк. А в українських умовах — тільки Нацбанк. Минулий кредит був отриманий на переговорних скілах команди Смолія. Потім Смолія вирішили звільнити, а новий глава Національного банку Кирило Шевченко вміло розповів керівництву країни, що здатний на особистих якостях забезпечити за допомогою переговорів транш від Міжнародного Валютного Фонду.
Поточне керівництво нашої країни як ви, напевно, знаєте, не шарить ні в чому і взагалі у них вибори місцеві були, тому Шевченко їм тупо забив баки. І робив це досить довго.
Звідси всі ці заяви Мінфіну, що плану Б (на випадок, якщо гроші від МВФ не надійдуть) немає. Плану і не було, як бачимо, зараз в авральному режимі намагаються щось придумати. Звідси і всі ці сміливі заяви нового голови НБУ Шевченка, який обіцяв, що транш МВФ буде до кінця року. І Шевченко тому й поїхав сам на переговори до Вашингтона, бо ніхто не побажав розділити з ним відповідальність за його обіцянки. Сам обіцяв, сам і зробив.
Але насправді поточна влада, за сукупністю своїх дій, шанси на отримання траншу від МВФ мала вельми невеликі. І всі ці шанси по дорозі ще й зменшувалися постійно.
Основним генератором проблем в переговорах з МВФ був сам Офіс Президента.
Коли Зеленський обговорював з керівництвом МВФ антіковідний фонд в 60 мільярдів гривень, він говорив про боротьбу з епідемією. І взяв на себе особисті зобов'язання, що гроші підуть на боротьбу з пандемією, а натомість попросив видати швидше кредит. МВФ пішов назустріч, повіривши чесному слову, а офіс Зєлі зарив ці гроші в асфальт. МВФ не без підстав підозрює, що розтрата коштів з антіковідного фонду на дороги — це корупція. І небезпечний прецедент на випадок виділення нової допомоги. Зеленський особисто домовлявся, особисто кинув і тепер без незалежного аудиту антіковідного фонду справ не буде. Аудиту дорожнього будівництва в Офісі дуже не хочуть.
Аналогічно не була секретом для міжнародників і взаємодія Офісу Президента і голови Конституційного суду Тупицького з його бандою, в тому числі і по знесенню антикорупційної реформи. Саме разом з КСУ Єрмак намагався, наприклад, знести голову Ситника і знищити НАБУ. Також Єрмак і Татаров намагалися маніпулювати комісією по призначенню нового голови САП.
Список насправді можна продовжувати дуже довго. Від обмеження зарплат топ-менеджерам в держсекторі в намаганні поставити їх під контроль (і багатьох поставили, сьогодні навіть дізнаємося кого і як) до відмови від реформи СБУ. Як логічна розв'язка — КСУ, простимульований Коломойським, несподівано виконав побажання Офісу Президента в збільшеному розмірі і зніс не тільки Ситника, але і все електронне декларування та приготувався зносити все інше.
Те, що це перевищило всі найсміливіші очікування Офісу Президента і найбільше схоже на кидок на повороті, ніяк не скасовує того факту, що до кидка Зе, Єрмак і КСУ були спільниками.
Зеленський і Єрмак можуть скільки завгодно говорити, що це не вони, але всім все зрозуміло. Якійсь Гонтаревій, що сидить в Лондоні, МВФ довіряє набагато більше. І її не звільниш і так просто не заткнеш.
Звичайно, про те, що ситуація з МВФ критична, Офісу міг би повідомити міністр фінансів Марченко. Однак він настільки порожнє місце, що не тільки не інформував Офіс, але навіть не зміг узгодити з МВФ бюджет 2021. Це друга величезна проблема. Це перший раз з 2014 року, коли ми не погодили бюджетні параметри з МВФ. Питань нема, Україна має право, але тоді і грошей не буде. З тим бюджетом, що підготував міністр фінансів Марченко, нам грошей не дадуть і в наступному році. А бюджет у Марченко зверстаний з розрахунку, що грошей дадуть і в цьому, і в наступному. Плюс знову ж антиковідний фонд і його аудит.
В принципі дії Марченко зрозумілі: вирішити проблему з МВФ повинен був глава НБУ Кирило Шевченко. Однак Шевченко не тільки не вирішив проблеми, він сам став проблемою.
Поїздка Кирила Шевченка в США виявилася поїздкою в нікуди. Поїздкою ні про що. Домовилися домовлятися. Навіть місія не приїде в цьому році. Це означає, що не тільки грошей МВФ не буде, але навіть позичити гроші у приватних кредиторів не вийде. Але інших результатів Кирило Шевченко і не міг отримати.
Тому що до МВФ приїхав не тільки і не стільки політичний призначенець Зеленського. Це ще можна було б пережити. До МВФ приїхав сумнівної якості керівник, який має чудові стосунки з Данилишиним, який прямо працює на Коломойского та підмахує Суркісам. МВФ чудово бачить, як Шевченко руйнує систему управління в НБУ і перепідпорядковує собі всі ключові функції, і вони не хочуть домовлятися з такою людиною, тому що таким не можна давати ніяких грошей. Як висновок, Шевченко не домовився про гроші. Він навіть не домовився про візит місії в Україну.
Минулий транш від МВФ багато в чому заслуга команди Смолія в НБУ, які провели титанічну роботу в умовах кадрової чехарди в Кабміні (два прем'єра, три міністри фінансів). Але Смолія знесли і поставили людину, яка пообіцяла, що буде кращою.
Новий голова НБУ - Хлопчик Кирило, який прийшов до нас під акомпанемент виття, що НБУ не дає кредитів і заважає розвиватися українському бізнесу, став одним із співавторів астрономічної діри в бюджеті. Дірки, заради часткового покриття якої, податкову тепер спустили з ланцюга. І поки інспектори рвуть напівдохлий через карантин та ідіотизм влади український бізнес, Кирило катається в США незрозуміло навіщо і незрозуміло з яким результатом. Поки медицина не профінансована на 51 мільярд гривень, нам розповідають, що треба просто вірити і місія приїде.
Тепер бізнес, судячи з усього, порадують ще й наслідками від включення друкарського верстата на 100-150 мільярдів гривень (якщо на цій сумі зупиняться) - інфляція, курсові коливання, зростання цін. А допомоги бізнесу не буде, можете не чекати. Тільки податкова прийде.
Але найбільша проблема в тому, що включення верстата не вирішує проблем. Воно їх створює. Просто пізніше і набагато більше.
Проблеми вирішує оздоровлення економіки. Для цього оздоровлення нам буде потрібна подушка фінансова. Потрібні будуть гарантії.
Потрібні будуть позики для стабілізації.
Нам доведеться йти домовлятися з МВФ.
Більше взяти гроші ніде, на ринку без МВФ ми не позичимо під якийсь нормальний відсоток.
Ще можна взяти у Кремля, але після цього треба відразу бігти в Ростов.
Так що вибір один — МВФ.
Причому доведеться бігти до МВФ, швидше за все, в авральному режимі падаючої в пучину епідемії воюючої країни.
А у нас в Мінфіні порожнє місце, а на чолі НБУ злодій.
Перш ніж почати оздоровлення економіки, ми маємо оздоровити НБУ і Мінфін. Без нормально працюючих макрофінансових інституцій ніяких шансів у нас немає. Але це все мрії. Я особисто не вірю, що Зеленський прокинеться і почне щось робити. І не вірю, що вони зрозуміють, в чому проблема, і почнуть щось міняти.
Але тоді міняти будуть вже зовсім інші люди.
Антон Швець, Демократична Сокира
Ті хмари – плідної будущини тіни?
Чи провісники глибокої прірви?
У скандинавській міфології є таке поняття як Раґнарьок (Ragnarøk). Воно означає битву перед кінцем світу. Так-от, бюджетний Рагнарок в Україні близький як ніколи.
Вмощуйтесь, зараз я вам розповім, чому насправді не прийшли гроші від МВФ.
Але для початку кілька фактів, щоб ви розуміли наскільки критична ситуація і наскільки високі ставки.
Сьогодні керівництво Національного банку та Мінфіну вмовляло керівництво державних банків зробити те, що в народі називають словами «включити вертстат» (НБУ за рахунок резервів заливає рефінансом держбанки, держбанки купують у Мінфіну облігації, Мінфін від продажу облігацій отримує гроші в бюджет, півроку протягнемо, а потім все — фініш). При чому всі люди дорослі і, певно, усвідомлюють наслідки від включення верстату, просто ситуація критична.
І пов'язана ця ситуація з тим, що гроші від МВФ раптово не прийшли.
Раптово для Офісу Президента, звичайно.
Ми летимо в прірву.
Бюджет порожній, на єдиному казначейському рахунку грошей майже немає, Мінфін фактично не платить по незахищеним статтям з 6 листопада. Потрібно більше 150 мільярдів, без урахування податків. Тобто, держава гарантовано провалить цілу купу програм і кине бізнес на мільярди. Але є проблеми з виплатами і за захищеними статтями. Для фінансування критичних виплат з бюджету потрібні гроші. Їх нема звідки взяти — або МВФ, або друкарський верстат з усіма його наслідками, не хочу їх навіть описувати.
Чому так сталося?
Кредити МВФ всюди в світі видають з опорою на два інститути: Мінфін і Нацбанк. У нас підписують меморандуми ще прем'єр і президент, і ми такі одні. Але основа — Мінфін і Нацбанк. А в українських умовах — тільки Нацбанк. Минулий кредит був отриманий на переговорних скілах команди Смолія. Потім Смолія вирішили звільнити, а новий глава Національного банку Кирило Шевченко вміло розповів керівництву країни, що здатний на особистих якостях забезпечити за допомогою переговорів транш від Міжнародного Валютного Фонду.
Поточне керівництво нашої країни як ви, напевно, знаєте, не шарить ні в чому і взагалі у них вибори місцеві були, тому Шевченко їм тупо забив баки. І робив це досить довго.
Звідси всі ці заяви Мінфіну, що плану Б (на випадок, якщо гроші від МВФ не надійдуть) немає. Плану і не було, як бачимо, зараз в авральному режимі намагаються щось придумати. Звідси і всі ці сміливі заяви нового голови НБУ Шевченка, який обіцяв, що транш МВФ буде до кінця року. І Шевченко тому й поїхав сам на переговори до Вашингтона, бо ніхто не побажав розділити з ним відповідальність за його обіцянки. Сам обіцяв, сам і зробив.
Але насправді поточна влада, за сукупністю своїх дій, шанси на отримання траншу від МВФ мала вельми невеликі. І всі ці шанси по дорозі ще й зменшувалися постійно.
Основним генератором проблем в переговорах з МВФ був сам Офіс Президента.
Коли Зеленський обговорював з керівництвом МВФ антіковідний фонд в 60 мільярдів гривень, він говорив про боротьбу з епідемією. І взяв на себе особисті зобов'язання, що гроші підуть на боротьбу з пандемією, а натомість попросив видати швидше кредит. МВФ пішов назустріч, повіривши чесному слову, а офіс Зєлі зарив ці гроші в асфальт. МВФ не без підстав підозрює, що розтрата коштів з антіковідного фонду на дороги — це корупція. І небезпечний прецедент на випадок виділення нової допомоги. Зеленський особисто домовлявся, особисто кинув і тепер без незалежного аудиту антіковідного фонду справ не буде. Аудиту дорожнього будівництва в Офісі дуже не хочуть.
Аналогічно не була секретом для міжнародників і взаємодія Офісу Президента і голови Конституційного суду Тупицького з його бандою, в тому числі і по знесенню антикорупційної реформи. Саме разом з КСУ Єрмак намагався, наприклад, знести голову Ситника і знищити НАБУ. Також Єрмак і Татаров намагалися маніпулювати комісією по призначенню нового голови САП.
Список насправді можна продовжувати дуже довго. Від обмеження зарплат топ-менеджерам в держсекторі в намаганні поставити їх під контроль (і багатьох поставили, сьогодні навіть дізнаємося кого і як) до відмови від реформи СБУ. Як логічна розв'язка — КСУ, простимульований Коломойським, несподівано виконав побажання Офісу Президента в збільшеному розмірі і зніс не тільки Ситника, але і все електронне декларування та приготувався зносити все інше.
Те, що це перевищило всі найсміливіші очікування Офісу Президента і найбільше схоже на кидок на повороті, ніяк не скасовує того факту, що до кидка Зе, Єрмак і КСУ були спільниками.
Зеленський і Єрмак можуть скільки завгодно говорити, що це не вони, але всім все зрозуміло. Якійсь Гонтаревій, що сидить в Лондоні, МВФ довіряє набагато більше. І її не звільниш і так просто не заткнеш.
Звичайно, про те, що ситуація з МВФ критична, Офісу міг би повідомити міністр фінансів Марченко. Однак він настільки порожнє місце, що не тільки не інформував Офіс, але навіть не зміг узгодити з МВФ бюджет 2021. Це друга величезна проблема. Це перший раз з 2014 року, коли ми не погодили бюджетні параметри з МВФ. Питань нема, Україна має право, але тоді і грошей не буде. З тим бюджетом, що підготував міністр фінансів Марченко, нам грошей не дадуть і в наступному році. А бюджет у Марченко зверстаний з розрахунку, що грошей дадуть і в цьому, і в наступному. Плюс знову ж антиковідний фонд і його аудит.
В принципі дії Марченко зрозумілі: вирішити проблему з МВФ повинен був глава НБУ Кирило Шевченко. Однак Шевченко не тільки не вирішив проблеми, він сам став проблемою.
Поїздка Кирила Шевченка в США виявилася поїздкою в нікуди. Поїздкою ні про що. Домовилися домовлятися. Навіть місія не приїде в цьому році. Це означає, що не тільки грошей МВФ не буде, але навіть позичити гроші у приватних кредиторів не вийде. Але інших результатів Кирило Шевченко і не міг отримати.
Тому що до МВФ приїхав не тільки і не стільки політичний призначенець Зеленського. Це ще можна було б пережити. До МВФ приїхав сумнівної якості керівник, який має чудові стосунки з Данилишиним, який прямо працює на Коломойского та підмахує Суркісам. МВФ чудово бачить, як Шевченко руйнує систему управління в НБУ і перепідпорядковує собі всі ключові функції, і вони не хочуть домовлятися з такою людиною, тому що таким не можна давати ніяких грошей. Як висновок, Шевченко не домовився про гроші. Він навіть не домовився про візит місії в Україну.
Минулий транш від МВФ багато в чому заслуга команди Смолія в НБУ, які провели титанічну роботу в умовах кадрової чехарди в Кабміні (два прем'єра, три міністри фінансів). Але Смолія знесли і поставили людину, яка пообіцяла, що буде кращою.
Новий голова НБУ - Хлопчик Кирило, який прийшов до нас під акомпанемент виття, що НБУ не дає кредитів і заважає розвиватися українському бізнесу, став одним із співавторів астрономічної діри в бюджеті. Дірки, заради часткового покриття якої, податкову тепер спустили з ланцюга. І поки інспектори рвуть напівдохлий через карантин та ідіотизм влади український бізнес, Кирило катається в США незрозуміло навіщо і незрозуміло з яким результатом. Поки медицина не профінансована на 51 мільярд гривень, нам розповідають, що треба просто вірити і місія приїде.
Тепер бізнес, судячи з усього, порадують ще й наслідками від включення друкарського верстата на 100-150 мільярдів гривень (якщо на цій сумі зупиняться) - інфляція, курсові коливання, зростання цін. А допомоги бізнесу не буде, можете не чекати. Тільки податкова прийде.
Але найбільша проблема в тому, що включення верстата не вирішує проблем. Воно їх створює. Просто пізніше і набагато більше.
Проблеми вирішує оздоровлення економіки. Для цього оздоровлення нам буде потрібна подушка фінансова. Потрібні будуть гарантії.
Потрібні будуть позики для стабілізації.
Нам доведеться йти домовлятися з МВФ.
Більше взяти гроші ніде, на ринку без МВФ ми не позичимо під якийсь нормальний відсоток.
Ще можна взяти у Кремля, але після цього треба відразу бігти в Ростов.
Так що вибір один — МВФ.
Причому доведеться бігти до МВФ, швидше за все, в авральному режимі падаючої в пучину епідемії воюючої країни.
А у нас в Мінфіні порожнє місце, а на чолі НБУ злодій.
Перш ніж почати оздоровлення економіки, ми маємо оздоровити НБУ і Мінфін. Без нормально працюючих макрофінансових інституцій ніяких шансів у нас немає. Але це все мрії. Я особисто не вірю, що Зеленський прокинеться і почне щось робити. І не вірю, що вони зрозуміють, в чому проблема, і почнуть щось міняти.
Але тоді міняти будуть вже зовсім інші люди.
Антон Швець, Демократична Сокира
Tags: